ВООЗ: Питання і відповіді по COVID-19, ВІЛ та АРТ
24 березня 2020 року Всесвітня організація охорони здоров’я опублікувала у себе на сайті найчастіші запитання та відповіді на них щодо COVID-19, ВІЛ-інфекції та АРТ. Пропонуємо вашій увазі переклад даного матеріалу на українську мову.
Чи підвищено ризик інфікування COVID-19 для людей, які живуть з ВІЛ?
Люди, які живуть з ВІЛ, з розвинутою стадією захворювання, з низьким рівнем CD4 і високим вірусним навантаженням, а також люди, які не приймають антиретровірусну терапію, в цілому мають підвищений ризик різних інфекцій і пов’язаних з ними ускладнень. Невідомо, чи підвищує імуносупресія ризик розвитку COVID-19, тому до тих пір, поки не з’явиться більше інформації, всім людям з розвинутою стадією ВІЛ-інфекції або погано контрольованою ВІЛ-інфекцією, слід застосовувати додаткові запобіжні заходи [1], [2].
В даний час немає доказів того, що ризик інфікування або ускладнень COVID-19 відрізняється серед людей, які живуть з ВІЛ, які приймають ефективне АРВ-лікування, в порівнянні з населенням в цілому. У деяких людей, які живуть з ВІЛ, можуть бути такі відомі фактори ризику ускладнень від COVID-19 як діабет, гіпертонія та інші неінфекційні захворювання, і у них може бути підвищений ризик виникнення COVID-19, не пов’язаний з ВІЛ. Відомо, що під час спалахів SARS і MERS було всього кілька повідомлень про випадки захворювання серед людей, які живуть з ВІЛ, та вони протікали в легкій формі.
На сьогоднішній день задокументовано один випадок інфікування людини, яка живе з ВІЛ, який був інфікований COVID-19 і видужав [3], і є невелике дослідження в Китаї за факуторами ризику і антиретровірусних препаратів, які використовуються серед людей, які живуть з ВІЛ, з COVID-19 . У цьому дослідженні повідомлялося про схожі показники захворювання COVID-19 в порівнянні з усією популяцією і підвищений ризик, пов’язаний з віком, але не з низьким рівнем CD4, високим рівнем вірусного навантаження або антиретровірусної схемою лікування [4]. Поточні клінічні дані свідчать про те, що основні чинники ризику смертності пов’язані з літнім віком та іншими супутніми захворюваннями, включаючи серцево-судинні захворювання, діабет, хронічні респіраторні захворювання та гіпертонію. Є випадки зараження і важкого перебігу захворювання серед здорових людей без будь-яких хронічних захворювань.
ЛЖВ рекомендується приймати ті ж заходи безпеки, що і населенню в цілому [6], [7]: часто мити руки, дотримуватися запобіжних заходів під час кашлю, дотримувати фізичне дистанціювання, звертатися за медичною допомогою при симптомах, дотримуватися самоізоляції при контакті з будь-ким з COVID-19 і інші дії, які рекомендовані в країнах.
Люди, які живуть з ВІЛ, які приймають антиретровірусні препарати, повинні переконатися, що у них є запас ліків на термін 30-180 днів, і забезпечити собі своєчасну вакцинацію (вакцини проти грипу і пневмокока). Також повинні бути забезпечені адекватні поставки ліків для лікування ко-інфекцій, супутніх захворювань і наркоманії.
Чи можна використовувати антиретровірусні препарати для лікування COVID-19?
Кілька досліджень показали, що у пацієнтів, інфікованих вірусом, що викликає COVID-19, і пов’язаними з ним коронавірусними інфекціями (SARS-CoV і MERS-CoV), були отримані хороші клінічні результати, причому майже у всіх випадках одужання відбувалось повністю. У деяких випадках пацієнтам давали антиретровірусний препарат лопінавір, посилений ритонавіром (LPV/r). Ці дослідження в основному проводилися на ВІЛ-негативних людях.
Важливо відзначити, що дослідження з використанням LPV/r мали важливі обмеження. Дослідження були невеликими, терміни, тривалість і дозування для лікування розрізнялися, більшість пацієнтів отримували комплексні втручання або поєднане з іншими препаратами лікування, які, можливо, сприяли отриманим результатам.
Докази користі від використання антиретровірусних препаратів для лікування коронавірусних інфекцій дуже низькі. При цьому серйозні побічні ефекти зустрічалися рідко. Серед людей, що живуть з ВІЛ, рутинне використання LPV/r для лікування ВІЛ пов’язано з декількома побічними ефектами середнього ступеня тяжкості. Однак, оскільки тривалість лікування пацієнтів з коронавірусними інфекціями, як правило, було обмежено кількома тижнями, можна очікувати, що побічні ефекти можуть бути низькими або меншими, ніж при звичайному використанні.
Чи можна використовувати антиретровірусні препарати для запобігання інфекції COVID-19?
У двох дослідженнях повідомлялося про використання LPV/r в якості постконтактної профілактики для SARS-CoV і MERS-CoV. Одне з цих досліджень показало, що частота виникнення інфекції MERS-CoV була нижче серед працівників охорони здоров’я, які отримували LPV/r, в порівнянні з тими, хто не приймав ніяких ліків; інше дослідження не виявило випадків інфікування SARS-CoV серед 19 осіб, що живуть з ВІЛ, госпіталізованих в те саме ж відділення, що і пацієнти з SARS; 11 з них отримували антиретровірусну терапію. Знову ж, достовірність доказів дуже низька через невеликого розміру вибірки, варіабельність наданих ліків і невизначеність щодо інтенсивності впливу.
Які плануються дослідження по лікуванню і профілактиці COVID-19 антиретровірусними препаратами?
Планується проведення декількох рандомізованих досліджень для оцінки безпеки та ефективності використання антиретровірусних препаратів — головним чином LPV/r — для лікування COVID-19 в поєднанні з іншими лікарськими засобами. Результати очікуються в середині 2020 року.
Яка позиція ВООЗ щодо використання антиретровірусних препаратів для лікування COVID-19?
В даний час недостатньо даних для оцінки ефективності LPV/r або інших противірусних препаратів для лікування COVID-19. Кілька країн оцінюють використання LPV/r і інших противірусних препаратів, і ВООЗ вітає результати цих досліджень.
Знову ж таки, в якості відповіді ВООЗ на спалах COVID-19, був активований план досліджень і розробок ВООЗ для прискорення оцінки діагностики, вакцин і терапевтичних засобів для нового коронавіруса. ВООЗ також розробила набір процедур для оцінки ефективності, якості і безпеки медичних технологій в надзвичайних ситуаціях.
Яка позиція ВООЗ щодо використання кортикостероїдів для лікування COVID-19?
Поточне тимчасове керівництво ВООЗ за клінічним ведення важкої гострої респіраторної інфекції при підозрі на інфекцію COVID-19 забороняє використання кортикостероїдів, якщо інше не рекомендовано з іншої причини [8].
Цей підручник базується на кількох систематичних оглядах, які посилаються на недостатню ефективність і можливу шкоду від рутинного лікування кортикостероїдами при вірусній пневмонії або синдромі гострої дихальної недостатності [9].
Якщо країни використовують антиретровірусні препарати для COVID-19, чи є побоювання з приводу нестачі препаратів для людей, які живуть з ВІЛ?
Антиретровірусні препарати — це ефективне лікування, яке дуже добре переноситься людьми, які живуть з ВІЛ. Антиретровірусний препарат LPV/r в даний час вивчається як можливе лікування COVID-19. Якщо він буде використовуватися для лікування COVID-19, повинен бути розроблений план, що забезпечує достатні та безперервні поставки для задоволення потреб усіх людей, які живуть з ВІЛ, і вже приймають LPV/r, і тих, кому потрібно почати лікування. Проте, відносно невелика частка людей знаходиться на схемах лікування, які включають LPV/r, так як він рекомендований в якості схеми другої лінії у відповідності з керівними принципами ВООЗ по лікуванню ВІЛ-інфекції. Будь-яка країна, яка дозволяє використання ліків проти ВІЛ для лікування COVID-19, повинна забезпечити наявність адекватних і стійких поставок.
Яка роль видачі антиретровірусних препаратів та інших ліків на кілька місяців вперед?
Клінічно стабільні дорослі, діти, підлітки, вагітні та жінки, якігодують, а також представники ключових груп населення (люди, що вживають ін’єкційні наркотики, працівники секс-бізнесу, чоловіки, що мають статеві контакти з чоловіками, транссексуали і люди, що знаходяться в тюрмах і закритих установах) , можуть отримати користь від спрощеної моделі надання антиретровірусної терапії, яка включає видачу препаратів на кілька місяців (3-6-місячний запас). Це зменшує частоту відвідувань клінічних установ і забезпечує безперервність лікування під час можливого порушення руху під час спалаху коронавирусу. Аналогічну увагу слід приділяти наданню людям, які клінічно стабільні на замісній терапії метадоном або бупренорфіном, більшої можливості приймати ліки на дому для зниження додаткового навантаження на сектор охорони здоров’я.
Чи можуть вагітні або жінки, які недавно народили, які живуть з ВІЛ, передати вірус COVID-19 своїй ненародженій дитині або малюку?
Є мало даних про клінічну картину COVID-19 в конкретних групах населення, таких як діти і вагітні жінки [13], але результати невеликого опублікованого дослідження показують, що в даний час немає доказів внутрішньоутробної інфекції, викликаної вертикальної передачею у жінок з пневмонією, викликаною COVID -19, на пізніх термінах вагітності [14]. Хоча не було зареєстровано жодного випадку вертикальної передачі, проблемою є зараження після народження через контакт з інфекційними дихальними секретами.
Дітей, народжених від матерів з підозрюваним, вірогідним або підтвердженим COVID-19, слід годувати відповідно до стандартними керівними принципами годування дітей грудного віку [15], застосовуючи при цьому необхідні запобіжні заходи для профілактики і контролю інфекцій. Як і у всіх підтверджених або підозрюваних випадках COVID-19, матерям з симптомами, які годують груддю або практикують контакт шкіри з шкірою або метод «Кенгуру», слід дотримуватися гігієни дихання, в тому числі під час годування (наприклад, використовувати медичну маску при знаходженні поруч з дитиною, якщо у матері є респіраторні симптоми), дотримуватися гігієни рук до і після контакту з дитиною, а також регулярно чистити і дезінфікувати поверхні, з якими контактувала мати з симптомами COVID-19 [16].
У мене COVID-19, і я погано себе почуваю, щоб годувати дитину грудьми. Що я можу зробити?
Якщо ви погано себе почуваєте, щоб годувати свою дитину грудьми через COVID-19 або інших ускладнень, можливі способи безпечного забезпечення вашої дитини грудним молоком включають в себе: зціджування молока, перерва в годуванні з наступним поверненням до грудного вигодовування (релактацію), донорське грудне молоко.
