Дмитро Шерембей: З допомогою української Церкви ми плануємо зупинити епідемію ВІЛ/СНІДу в країні вже до 2018 року
Не так давно, на початку грудня, у резиденції Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета відбулася дуже важлива та цікава зустріч. Тоді в роботі міжцерковного об’єднання разом з Патріархом та іншими сторонами взяв участь і Голова Координаційної ради Всеукраїнської мережі людей, що живуть з ВІЛ/СНІД Дмитро Шерембей. Головною метою зустрічі стала розробка стратегії участі та підтримки Українською Православною Церквою Київського Патріархату боротьби з епідемією ВІЛ/СНІД в Україні.
«Церква – це новий етап для людей, які живуть з ВІЛ. Це можливість бути прийнятим та зрозумілим», – такі слова в ході зустрічі сказав Дмитро Шерембей. Безумовно, він знає це як ніхто інший. Наркозалежність, туберкульоз, гепатит та СНІД – це далеко не всі лиха, які випали на долю Дмитра. 15 років тому, коли він потрапив до лікарні, медики винесли свій страшний діагноз – вже через два місяці його не буде в живих. Але Дмитро Шерембей не помер – він поборов усе – і хвороби, і спокуси, і, в першу чергу, себе самого. Самоосвіта, незламність духу, віра в Бога, бажання жити повноцінно та бути корисним для інших людей привели його спочатку до створення організації Пацієнти України, а потім і до роботи у Всеукраїнській мережі людей, які живуть з ВІЛ. Сьогодні Дмитро рятує не лише тіла, а й душі. Про роль Церкви у боротьбі з ВІЛ/СНІДом, повноцінне життя, роботу Мережі ЛЖВ, найближчі плани та стратегічні цілі ми поговорили з ним у відвертому інтерв’ю.
Дмитре, про що Ви домовилися на зустрічі з Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом?
Найважливіший результат нашої зустрічі – це домовленість про взаємну підтримку в боротьбі з епідемією ВІЛ/СНІДу в Україні. У нас є спільна мета – зупинити поширення хвороби та найвища цінність – зберегти людські життя. Сьогодні дуже важливо, що українська Церква на найвищому рівні підтримує нашу нелегку справу і виражає свою прихильність не лише словом, а й ділом. Важливо, що Патріарх Філарет благословив соціальне служіння Київського Патріархату, зокрема і отця Сергія Дмитрієва, на таке добре діло. Священнослужителів наставляють та вчать як правильно працювати з хворими людьми, як звільняти їх від страху жити далі, як дати надію і знання про те, що є можливості лікувати подібне захворювання. А це неоціненна робота, бо Церква має у людей більшу довіру ніж будь-яка інша інституція в нашій країні.
Ви Голова Координаційної ради Всеукраїнської мережі людей, що живуть з ВІЛ/СНІД, які основні цілі ставить організація перед собою сьогодні?
Наша Мережа об’єднала тисячі ВІЛ-позитивних людей з активною життєвою позицією по всій Україні, у нас є 40 представництв в регіонах, величезний офіс в столиці і, головне, спільні цілі – ми хочемо на 100% забезпечити усіх хворих людей ліками та найефективнішою терапією, аби зберегти їм життя; ми хочемо створити прецедент, коли ВІЛ-позитивні люди беруть активну участь у боротьбі з епідемією, аби стати прикладом для всього світу; ми хочемо, щоб ця недуга не стала перешкодою на шляху до реалізації людини ні в професійній, ні в моральній, ні в творчій, ні в особистій, ні в будь-якій іншій сфері життя. Щоб діти не залишилися сиротами, щоб ВІЛ-позитивні люди працювали і отримували належну освіту, виховували та народжували дітей, подорожували світом, займалися улюбленою справою і на всі 100% могли реалізувати своє життя. Це найбільша цінність нашої Мережі.
На Вашу думку, чи є в Україні ефективні інструменти, які можна використати у цій нерівній боротьбі?
Звичайно є, і головний з них – це антиретровірусна терапія. Саме терапіє дає можливість жити повноцінно. І важливо розуміти, що забезпечивши людей 100% доступом до лікування ми нарешті зупинимо епідемію СНІДу, таким чином врятувавши не лише хворих, а й тих людей, які їх оточують. Кожна ВІЛ-позитивна людина, яка приймає антиретровірусну терапію, абсолютно безпечна для соціуму, так як не може заражати інших. Тому головне завдання на сьогодні – забезпечити лікуванням усіх хворих, і, таким чином, перегорнути цю страшну сторінку в історії України.
Патріарх Філарет благословив мене на це святе діло, і ми сподіваємося об’єднати всіх небайдужих до проблеми людей – і хворих, і здорових, об’єднати зусилля та зупинити поширення ВІЛ/СНІДу вже в найближчому майбутньому. Ми монолітні і єдині у своїх прагненнях, а це вже половина успіху.
За 2015 рік Вам вдалося багато чого добитися, чи вже є у Мережі конкретний план дій на 2016 рік?
В наступному році одним із головних пріоритетів стане боротьба по забезпеченню державного фінансування хворих та отримання міжнародної допомоги. Це ми будемо робити для того, аби закупити антиретровірусну терапію та розширити її додатково на 25 тисяч людей, в той же час утримуючи більше 60 тисяч тих, хто вже знаходиться на цьому лікуванні. Для нас принципово важливо, аби в наступному році терапія стала дешевшою, а якість її вищою. Ми будемо боротися за найдоступніші форми лікування та найбільш інноваційні з тих, що існують сьогодні в світі.
Стратегічно ми хочемо добитися дуже простого результату – якщо до 2018 року вдасться забезпечити лікуванням більше 110 тисяч хворих українців антиретровірусною терапією, то це буде важливим індикатором того, що епідемію та її швидкість поширення зупинено. Але ми хочемо не просто зберегти життя цих людей за рахунок терапії, ми хочемо довести їх до того історичного моменту, коли в світі, нарешті, з’являться технології, які дадуть можливість повністю звільнитися від цього захворювання. Думаю, питання часу такого наукового відкриття стоїть в проміжку найближчих 5 років.
Дмитре, які Ви бачите найбільші загрози для реалізації цієї стратегії?
Бич, який, в першу чергу заважає реалізувати ці плани, – це недофінансування програм лікування. За підрахунками Міністерства охорони здоров’я, для того, щоб забезпечити хворих потрібними ліками, потрібно закласти у бюджет на 2016 рік мінімум 8,1 млрд грн. Проте в проекті бюджету на наступний рік на закупівлю медикаментів закладено всього 3,9 млрд грн., що навіть менше ніж минулого року. З того часу гривня девальвувала майже вдвічі, і за такого фінансування десятки тисяч хворих ВІЛ/СНІД ризикують стати інвалідами або померти.
Звичайно, ми дуже сподіваємося, що політика фінансування таких важливих речей у нас все ж таки зміниться. Так само ми сподіваємося, що і ті зобов’язання, які взяла на себе Україна перед міжнародною спільнотою у напрямку боротьби з епідемією, вона виконає. Адже ми пообіцяли і ООН, і Глобальному фонду, що у нас будуть на 100% фінансуватися програми лікування антиретровірусною терапією. Цього чекають усі ВІЛ-позитивні українці, але так само прискіпливо за ситуацією слідкують і міжнародні спостерігачі, які допомагають нам вже багато років. Ми хочемо змінити застарілу політику недофінансування медичної галузі і, нарешті, змусити державу більш відповідально ставитися до таких важливих питань, як здоров’я нації. Також, при виділенні фінансування, важливим фактором являється і «чистоплотність» реалізації коштів – корупція в жодному випадку не має вкрасти хоча б одне життя. Для цього Мережа приймає активну участь у всіх процесах формування номенклатури відбору медичних препаратів і контролю над тим, як Мінохорони здоров’я закуповує потрібні ліки. Позитивною подією стало і те, що в Україні, нарешті, з’явився інструментарій у вигляді міжнародних закупівель, які в значній мірі знизять коефіцієнт корупції і це дасть можливість закупити набагато більше потрібних медикаментів.
Якої взаємодії Ви чекаєте від священнослужителів УПЦ Київського Патріархату, яким чином вони можуть вплинути на становище ВІЛ-позитивних людей в Україні?
Ми б хотіли, щоб не лише на загальнонаціональному рівні ВІЛ-позитивна людина стояла поруч з духовенством, що демонструє єдність наших підходів, але й на регіональному. Усі організації, які працюють в напрямку боротьби з ВІЛ/СНІДом, мають об’єднати свої зусилля з духовенством. Це дасть змогу забезпечити набагато більшу кількість людей якісною інформацією, що таке ВІЛ-інфекція, що таке антиретровірусна терапія, яким чином можна пройти тестування на хворобу і як з цим можна нормально жити далі.
Перш за все, ми розуміємо, що культура людини формується із різних аспектів, і головний з них – це духовність. Церква являється ключовим стовпом у процесі формування культури нашої нації, нашого народу і нашої країни. Так сталося, що культура може бути як і благословенням, так і «прокляттям». Та культура, що сповнена толерантності, розуміння, співчуття та участі – це культура, яка робить багатою будь-кого. Саме тому ми хочемо, аби та толерантність, яка виражається через українську Церкву, була точною, зрозумілою і однозначною. Перш за все потрібно говорити про те, що ВІЛ-позитивна людина – це повноцінний член суспільства, і вона заслуговує на руку допомоги від кожного небайдужого. Що цей діагноз не являється моральною характеристикою. І коли про це каже Церква, то сприйняття ВІЛ-позитивних людей змінюється в суспільстві на краще з кожним днем.
Розмову вела Юлія Кондрацька
Інтерв’ю опубліковане у Всеукраїнській Газеті “Голос Православ’я” № 2(410)
Орігінал статті:
