Щорічна доповідь Уповноваженого ВРУ з прав людини

Платформа “Fight for health” та БО «100 відсотків життя» із вдячністю відзначають велику роботу Офісу Омбудсмена по аналізу стану дотримання прав людини, у т.ч. людей, які належать до ключових груп, уражених до ВІЛ/СНІДу.

5 квітня 2023 року була опублікована Щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні у 2022 році: https://ombudsman.gov.ua/report-2022/.

Щорічна доповідь окреслює основні виклики та тенденції у сфері захисту прав людини, які постають перед інститутом Уповноваженого в умовах режиму воєнного стану. Спільно зі спеціальними доповідями Уповноваженого, вона формує загальне бачення держави в сфері проблемних питань, пов’язаних із порушенням прав людини та зусиль, спрямованих на їх захист.

Декілька важливих тез із Доповіді:

• Суттєвим чинником, який обумовлює значну кількість випадків порушень прав, є недодержання РФ як державою, що вчинила неспровоковану збройну агресію проти України, норм міжнародного гуманітарного права стосовно українських військовополонених і цивільних осіб, що утримуються у РФ чи на тимчасово окупованій нею території України, їх обміну чи повернення.
• Права людини в секторі безпеки та оборони. Омбудсман окремо звертає увагу на відсутність належного медичного забезпечення наших військовополонених, що є типовим порушенням права на надання необхідної первинної медичної допомоги. Стан здоров’я практично усіх полонених, яких було повернуто, тяжкий, більшість із них суттєво втратили вагу внаслідок поганого харчування та жорстокого поводження з ними у полоні. Окрім іншого військовополонені не забезпечуються постійним лікуванням, таким як гормональна терапія, антиретровірусна терапія, терапія туберкульозу, через що зростає ризик погіршення стану здоров’я, зміни фази перебігу хвороби на більш серйозну та, як наслідок, інфікування інших осіб.
• Із вищезазначених осіб, станом на 24.01.2023, незаконно утримуються на тимчасово окупованих територіях 7,9 тис. осіб та 2,8 тис. осіб на території РФ. Місцезнаходження інших цивільних осіб, за інформацією Офісу Генерального прокурора, не відомо. Зі слів свідків, умови утримання цивільних заручників були й наразі є антигуманними: їх насильно утримували в підвалах районних відділень поліції, адміністративних будівель, підприємствах, цехах, фабриках, СІЗО. В людей належного освітлення не було, на вулицю випускали рідко, інколи на пів години на добу, гарячої води з крана не було, митися не було можливості, дуже обмежено видавали їжу та питну воду, якої не вистачало на всіх заручників. У незадовільних умовах цивільні заручники не мали й наразі не мають змоги отримувати належну медичну допомогу, медикаментів та лікарів не було, цивільним заручникам самим доводилося здійснювати лікування наявними підручними засобами, а також за необхідності робити уколи. Зв’язок між цивільними заручниками та їх близькими відбувається рідко, іноді МКЧХ сприяє у передачі листів від утримуваних на території РФ цивільних заручників та військовополонених до родичів. Цивільні заручники позбавлені можливості отримувати належну медичну допомогу, у т.ч. ту, яка приймається на постійній основі (замісна підтримувальна терапія, гормональна терапія, антиретровірусна терапія, терапія туберкульозу), через що зростає ризик погіршення стану здоров’я, зміни фази перебігу хвороби на більш серйозну та, як наслідок, інфікування інших осіб.
• Соціальна держава. Україна зробила свій цивілізаційний вибір на користь європейського вектору розвитку, що, серед іншого, означає безумовне верховенство права та справедливості в усіх сферах державної політики та суспільного життя. Фіксуються масові порушення прав громадян на доступ до медичної допомоги у регіонах України, які охоплені бойовими діями внаслідок збройної агресії РФ, та щодо якості медичної допомоги. Однією з найбільш постраждалих внаслідок війни є сфера охорони здоров’я.
• Сектор охорони здоров’я є одним із найбільш постраждалих внаслідок війни. Програма державних гарантій медичного обслуговування населення не повною мірою відображає пакети пріоритетних послуг, які набувають першочергового значення в умовах війни та у післявоєнний період. Державні програми у сфері охорони здоров’я не враховують втрат системи охорони здоров’я, понесених збитків, необхідних змін пріоритетів у сфері охорони здоров’я (переліку медичних послуг та станів).
• Забезпечення рівних прав і свобод. Результати здійснюваного впродовж 2022 року моніторингу стану додержання принципу недискримінації в різних сферах суспільних відносин засвідчують, що питання забезпечення рівності прав і свобод людини і громадянина не втратило актуальність в українському суспільстві попри безпрецедентну збройну агресію Російської Федерації проти України.
• Протягом 2022 року під час здійснення парламентського контролю Уповноваженим виявлено численні факти порушення дотримання рівних прав і свобод, серед яких порушення політичних прав та міграційного законодавства, дискримінації та поширення мови ворожнечі, домашнього насильства і торгівлі людьми, порушення права на свободу віросповідання, прав національних меншин і корінних народів тощо.
• 9 лютого 2022 р. Комітетом ООН з прав людини прийнято Заключні зауваження до 8-го періодичного звіту України щодо виконання Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. Впровадження режиму воєнного стану не дає можливості повною мірою виконувати рекомендації Заключних зауважень, однак варто зупинитися на окремих питаннях, які викликали стурбованість Комітету і є питаннями, які протягом тривалого часу знаходять своє відображення у доповідях Уповноваженого.
• Комітет висловив занепокоєння щодо відсутності всеосяжного антидискримінаційного законодавства, яке б відповідало положенням Пакту, та відсутності інформації про кроки, що робляться для вирішення проблеми стигматизації та дискримінаційного ставлення до численних груп, включаючи етнічні меншини, спільноти ЛГБТІК, ВПО та осіб з інвалідністю.
• Комітет висловив стурбованість повідомленнями про прояви в ЗМІ нетерпимості, забобонів, мови ненависті щодо представників уразливих груп і меншин. Комітет також стурбований повідомленнями про те, що більшість злочинів на ґрунті ненависті проти представників груп меншин не кваліфікуються за статтею 161 КК України, а також з приводу повідомлень, що вказують на те, що замість приділення першочергової уваги забезпеченню доступу до засобів правового захисту перевага надається примиренню сторін.
• Система запобігання та протидії домашньому насильству і торгівлі людьмивиявилась не готовою до викликів воєнного часу. Потребують приведення у відповідність до викликів сьогодення механізми взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і торгівлі людьми, системи функціонування спеціалізованих служб підтримки для осіб, які постраждали від домашнього насильства, у тому числі на деокупованих територіях України, а також процедура встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.
• Гостро постала проблема відсутності можливості укладення зареєстрованого цивільного партнерства в Україні. В умовах війни представники ЛГБТІК-спільноти служать у ЗСУ, теробороні тощо та не мають рівних із гетеросексуальними людьми можливостей узаконити свої відносини і набути взаємних прав та обов’язків. Це питання спільно нажитого майна, спадщини, опіки, соціальних гарантій, що надаються членам сім’ї, можливості супроводу неповнолітньої дитини партнера/партнерки за кордоном, права вирішувати питання про можливість і обсяги медичних втручань чи можливості поховати людину тощо.
• Відсутність єдиного підходу до визначення мови ворожнечі, ефективного механізму моніторингу, взаємодії та притягнення до відповідальності за поширення мови ворожнечі перешкоджає належному реагуванню на такі випадки та створює передумови для формування почуття безкарності за її розповсюдження.

Окремий розділ Щорічної доповіді присвячений рекомендаціям, серед них ми звертаємо увагу на такі:

Верховній Раді України забезпечити розгляд і прийняття проєкту ЗУ «Про внесення змін до Кодексу про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо боротьби з проявами дискримінації̈» (реєстр. № 5488 від 13.05.2021);

Кабінету Міністрів України:

– розробити та внести на розгляд Верховної Ради України законопроєкт про посилення відповідальності за насильство за ознакою статі, зокрема запровадження адміністративної відповідальності за сексуальні домагання;

– розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проєкт Закону України про внесення змін до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» щодо доповнення визначення терміну «дискримінація» ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності;

Міністерству соціальної політики України:

– внести зміни у Закон України «Про протидію торгівлі людьми» в частині включення органів місцевого самоврядування до суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми;

– забезпечити виконання заходів, передбачених Державною соціальною програмою запобігання та протидії домашньому та насильству за ознакою статі на період до 2025 року, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2021 р. № 145.

Міністерству юстиції України розробити та подати на розгляд Кабінету Міністрів України законопроєкт про легалізацію в Україні зареєстрованого цивільного партнерства для одностатевих пар з урегулюванням їхніх майнових і немайнових прав.

Міністерству охорони здоров’я України невідкладно розробити Проєкти порядків надання медичної, реабілітаційної, психологічної допомоги, винести Проєкт на громадське обговорення, врахувати пропозиції представників громадянського суспільства та затвердити порядок.

Очікуємо, що Щорічна доповідь Уповноваженого стане поштовхом до змін як для органів влади, так і для громадянського суспільства на шляху до більш людоноцентричного підходу, дотримання принципу недискримінації та рівності, та забезпечення права на належну медичну допомогу.