ВІЛ-позитивні в Південній Африці з підвищеним ризиком смерті від COVID-19: перші дані з країни з високим рівнем поширеності ВІЛ та туберкульозу

17 червня 2020 року.

Поллі Клайден, HIV i-Base

Попередні дані із провінції Західного Кейпу, Південна Африка, показують, що люди з ВІЛ та туберкульозом мають у 2–3 рази вищий ризик померти від COVID-19.

Але значно більшим було підвищення для інших відомих факторів ризику. Похилий вік збільшував ризик у 10–20 разів (якщо старше 50 або 70 відповідно), а діабет збільшував ризик у 5–13 разів (залежно від того, контрольований він чи неконтрольований).

Ці висновки були представлені Мері-Ен Девіс з Департаменту охорони здоров’я провінції Західного Кейпу на вебінарі, організованому Центром медичної журналістики Бхекісіса у співпраці з Інститутом Аурум, Південна Африка.

Для цього аналізу, який, на думку професора Девіс, не був офіційним дослідженням, департамент розглянув 12 987 випадків захворювань на COVID-19, що спостерігалися в державному секторі – туди входять і 435 смертей. Аналіз показав, що трохи більше половини смертей були пов’язані з діабетом, приблизно 12% з ВІЛ та 2% з активним туберкульозом.

Зазначені результати є важливими, оскільки це перші дані, що розглядають фактори ризику для COVID-19 в країни, яка має два ключових супутніх захворювання з високим навантаженням – ВІЛ та туберкульоз. До сих пір була обмежена кількість даних про те, чи ці супутні захворювання збільшуватимуть ризик поганих наслідків, спричинених COVID-19.

На сьогоднішній день відомими чинниками ризику в інших установах є: старший вік, чоловіча стать, діабет, серцеві захворювання, респіраторні захворювання, захворювання нирок, захворювання печінки, надмірна вага/ожиріння, трансплантація органів та нещодавно діагностований рак. Деякі фактори ризику можуть бути між собою пов’язаними, наприклад, як діабет і надмірна вага/ожиріння, однак ці дані не включають відомості про індекс маси тіла або стосовно паління).

Аналізу піддавалися фактори, пов’язані зі смертю від COVID-19 усіх дорослих пацієнтів державних медустанов віком від 20 років.

Дані з державного сектора провінції Західного Кейпу збираються в Центрі даних охорони здоров’я (PHDC), використовуючи унікальний ідентифікатор для всіх систем: первинна медична допомога, лікарні, екстрена допомога, специфічні захворювання, лабораторії, розповсюдження, громада, народжені та померлі.

З лабораторних тестів та виданих медикаментів можна дізнатися про деякі супутні захворювання: діабет, гіпертонія, хронічні захворювання нирок, хронічні респіраторні захворювання/астма, туберкульоз та ВІЛ. Але дані не враховують інших факторів ризику, таких як надмірна вага/ожиріння, куріння та соціально-економічний статус.

У таблиці № 1 наведено скориговані співвідношення ризиків смерті від COVID-19 для різних факторів ризику.

Таблиця № 1: Шанси померти від COVID-19 для різних факторів ризику

Старший вік, від 70 років і старше, був найвищим фактором ризику, який приблизно у 20 разів підвищував ризик смерті порівняно з людьми молодше 40 років. З діабетом пов’язують приблизно 13-кратне збільшення ризику, якщо він неконтрольований, і ризик трохи нижче ніж в 5 разів, якщо він добре контролюється.

ВІЛ, так само, як і активний туберкульоз, були пов’язані з 2–3-кратним ризиком смерті від COVID-19. Варто зазначити, що не було різниці, чи було вірусне навантаження пригніченим у ЛЖВ, які померли від COVID-19.

Чоловіки мають більший ризик, ніж жінки, але ця різниця була незначною.

Професор Девіс пояснила, що на кожні 100 осіб померлих від COVID-19 у державних установах, 52 випадки можна віднести до діабету, 12 – до ВІЛ, 2 – до наявного туберкульозу та 4 – до попереднього туберкульозу.

Оскільки ці дані обмежені державним сектором, група розраховувала Стандартизовані коефіцієнти смертності (SMR) стосовно випадків збільшення кількості смертей у провінції Західний Кейп від COVID-19 у людей з ВІЛ, порівняно з тими, хто ВІЛ не має – 2,33 (95% ДІ 1,83 – 2,91). Так, у державному та приватному секторах близько 8% смертей від COVID-19 були наслідком ВІЛ.

Професор також додала, що ризик може бути переоціненим, якщо під час аналізу не вдалося виокремити всі супутні захворювання та ризики, наприклад, надмірна вага та соціально-економічний статус. І якщо хворі на ВІЛ та туберкульоз, як правило, молодші, тому загальний ризик смерті від COVID-19 низький.

Коментар

Ці дані є надзвичайно важливими, тому що вони є першими з установ з великою кількістю людей із ВІЛ та туберкульозом. Професор Девіс заявила, що, хоча кількість померлих від COVID-19 з цими супутніми захворюваннями мала б бути значно більшою, ВІЛ та туберкульоз потрібно включити до груп ризику.

Хоча аналізи коригують результати, дані про кількість людей у ​​кожній категорії не наводились. Однак, у цілому, від COVID-19 померло 86 ВІЛ-позитивних людей. Крім того, що важливо, пригнічення вірусного навантаження має в Південній Африці зовсім інше визначення порівняно з Великою Британією.

В аналізі для оцінки останнього вірусного навантаження використовувалося дуже довге вікно. У людей було визначене пригнічене навантаження, якщо:

1. Останній тест на вірусне навантаження за останні 3 роки становив <1000, а АРТ-препарати за останній рік були видані, або

2. Останній тест протягом минулих 18 місяців склав <1000, а АРТ-препарати за останній рік не були видані.

Вимірювання вірусного навантаження не робиться часто і, навіть коли зроблені, вони не завжди реєструються. Це означає, що багато пов’язаних з ВІЛ ускладнень могли погіршуватись рівнем імунної активації. Однак малоймовірно, що останні наслідки перерв у наданні послуг відобразилися б у вимірюванні вірусного навантаження.

Франсуа Вентер з Ezintsha, який працює на факультеті медичних наук Університету Вітс та був учасником вебінару, наголосив на важливості цих даних: «Перші надійні африканські дані, щоб порівняти себе з рештою світу… (з) величезними наслідками для того, як ми управляємо нашими програмами з охорони здоров’я».

Він зазначив, що розподіл ресурсів на COVID-19, а також драконові заходи, які спочатку вживали під час режиму ізоляції, мали вплив на послуги з ВІЛ та туберкульозу в Південній Африці. Постраждав спосіб звернення по медичну допомогу у зв’язку з ВІЛ, включаючи страх людей відвідувати медичні заклади та забирати свої АРТ-препарати. Вони бояться захворіти на COVID-19 (у тому числі, під час відвідання своєї лікарні), бояться арешту по дорозі в лікарню (за порушення суворих правил ізоляції), бояться тестування та насильного поміщення в карантин.

Це, ймовірно, призвело до перерв у лікуванні ВІЛ та туберкульозу та до затримок у діагностиці нових випадків захворювань на туберкульоз. Тим не менш, приблизно дві третини смертей від COVID-19 було у ВІЛ-позитивних людей з невизначеним вірусним навантаженням.

Протягом шести місяців Ф.Вентер очікує величезних викликів і він вважає, що при прийнятті політичних рішення слід вивчити досвід щодо ВІЛ із залученням громад для успішних програм лікування та профілактики, а не використовувати поліцію та військових.

Але він також додав, що з початком розповсюдження COVID-19 швидкого розвитку набули кілька речей, про які вже йшлося. Це стосується багатомісячної видачі препаратів та сортування пацієнтів з респіраторними захворюваннями.

Список літератури

Дейвіс М.А. та ін. Західний Кейп: COVID-19 та ВІЛ/туберкульоз. Вебінар: коли епідемії сходяться. Центр медичної журналістики Бхекісіса. 9 червня 2020 року.

https://bhekisisa.org/multimedia/2020-06-09-standing-by-when-epidemics-collide-does-hiv-tb- why-worse-covid-19/ (Вебінар)

https://storage.googleapis.com/stateless-bhekisisa-website/wordpress-uploads/2020/06/94d3ea42-covid_update_bhekisisa_wc_3.pdf (Презентація Мері-Ен Девіс, pdf)

Посилання на інші веб-сайти є актуальними на дату публікації, але не підтримуються.