В Києві відбувся круглий стіл “Як здоров’я ув’язнених впливає на здоров’я всіх українців?”
Під час круглого столу “Як здоров’я ув’язнених впливає на здоров’я всіх українців?”, який відбувся у Києві 28-29 липня 2017 року, учасники розробили рекомендації, які передадуть українському уряду, міністерствам та відомствам для поліпшення здоров’я ув’язнених та зменшення впливу на здоров’я всіх українців. Лише термінове впровадження спеціальних програм на базі рекомендацій фахівців може вирішити таку проблему як доступ ув’язнених до медичних послуг, а також знизити темпи поширення епідемій ВІЛ/СНІД, туберкульозу та гепатиту у суспільстві.
Науковці з Українського інституту політики громадського здоров’я, Школи громадського здоров’я Університету Джонса Гопкінса, Школи медицини Єльського університету, за участю спеціального посла Генерального секретаря ООН з ВІЛ/СНІД у Східній Європі та Центральній Азії (СЄЦА), представники Міністерства юстиції України, Українського центру громадського здоров’я МОЗ, а також експерти та громадські активісти пострадянських країн зібрались, щоб обговорити тему впливу здоров’я ув’язнених людей на здоров’я українців та мешканців інших країн регіону СЄЦА і розробити ефективну стратегію подолання існуючих проблем.
В Україні і в цілому в регіоні СЄЦА зростає увага до ризиків, проблем та можливостей для поліпшення здоров’я людей, що вживають наркотики в різних ситуаціях: попереднє ув’язнення, взяття під варту і звільнення з місць позбавлення волі. Украй важливою, відзначають учасники Круглого столу, є розробка механізмів, що дозволять підвищити якість медичних послуг у місцях позбавлення волі, розробка послідовності надання допомоги, навчання персоналу колоній та тюрем. Дуже важливим є забезпечення доступу колишніх ув’язнених до інтегрованої допомоги (комплексного лікування, у якому задіяні ключові фахівці), та приведення системи охорони здоров’я ув’язнених у відповідність до міжнародних цілей профілактики і лікування ВІЛ-інфекції.
60 тисяч в’язнів в українських тюрмах мають обмежений доступ до профілактики особливо небезпечних інфекцій та до лікування. Особливо це стосується таких хвороб як ВІЛ-інфекція, туберкульоз та вірусні гепатити. Згідно з дослідженнями, 60% ув’язнених мають гепатит С, 20% – ВІЛ, а 75% нових випадків захворювання на туберкульоз виникають саме в місцях позбавлення волі. Основним способом передачі вірусу імунодефіциту та гепатиту С в тюрмах є саме ін’єкційні наркотики. Більше половини в’язнів вживають наркотики таким способом і входять до групи ризику з поширення інфекції (данні з медичного журналу The Lancet: «Буревій не вщух: ув’язнення і оточення з високим ризиком підтримує передачу ВІЛ, вірусу гепатиту С і збудника туберкульозу в Східній Європі і Центральній Азії». 14.07. 2016).
Ув’язненим не доступні в повній мірі якісна діагностика, отримання медичної допомоги та лікування наркозалежності (зокрема, терапія агоністами опіоїдів – замісна підтримувальна терапія), програми обміну голок та шприців тощо. Окрім того, згідно з прогнозами фахівців (також у The Lancet), зростання ризику ін’єкційного зараження ВІЛ під час ув’язнення можуть спровокувати 55% нових випадків захворювання серед споживачів наркотиків протягом наступних 15 років. А щороку з місць позбавлення волі звільняються 30-50 тисяч осіб, які відіграють важливу роль у поширенні епідемій ВІЛ/СНІД, туберкульозу та гепатиту у суспільстві.
«У 2011 році лише один з десяти ув’язнених в Україні, які мали ВІЛ, знали про свій діагноз. У 40% статус встановлюється під час відбування ув’язнення. Згідно з дослідженнями, поширеність ВІЛ-інфекції в українських в’язницях у 22 рази вище, ніж на свободі. Після відбування покарання колишні в’язні повертаються у суспільство, яке дуже мало робить для того, щоб вони мали можливість гідно в ньому адаптуватися, отримати необхідні медичні послуги з лікування та профілактики. Все це сприяє поширенню епідемій, до яких суспільство часто не готове», – говорить доктор медичних наук Сергій Дворяк, почесний Голова правління Українського інституту політики громадського здоров’я.
Професор Мішель Казачкін, спеціальний посол Генерального секретаря ООН з ВІЛ/СНІД у Східній Європі та Центральній Азії вважає, що Україна повинна наслідувати позитивний досвід, який вже показав свою ефективність у деяких країнах СЄЦА: «В Азербайджані та Киргизстані забезпечується високий рівень охоплення антиретровірусною терапією людей, що живуть з ВІЛ, яким діагноз встановлений у місцях позбавлення волі. У жодній країні Східної Європи та Центральної Азії немає даних щодо охоплення лікуванням після звільнення. При цьому, навіть дані з країн з високим рівнем життя свідчать про те, що вийшовши з тюрми, колишнім ув’язненим важко витримати перехідний період – адаптацію на волі. Охоплення АРТ в цей час різко падає, тому вони знову можуть повернутися до ін’єкційних наркотиків. Відповідно ризик зараження ВІЛ зростає також (особливо для жінок)».
Він також навів приклад з медичного журналу Lancet_Altis__2016_ru, що замісна терапія (метадоном або бупренорфіном) на міжнародному рівні визнана найбільш ефективним методом лікування хронічної наркотичної залежності, а також є однією з найбільш ефективних стратегій профілактики ВІЛ-інфекціі. Крім того, математичне моделювання демонструє, що для країн Східної Європи та Центральної Азії замісна терапія у поєднанні з розширеним застосуванням антіретровірусної терапії є ще більш ефективним (однак, і більш дорогим) способом боротьби з ВІЛ.
«Ми можемо знизити рівень поширення ВІЛ у суспільстві більш ніж на половину, якщо вже сьогодні почнемо працювати з ув’язненими: надавати їм доступ до діагностики, антиретровірусної терапії та замісної терапії, – каже доктор медичних наук Сергій Дворяк, почесний Голова правління Українського інституту політики громадського здоров’я, – Адже згідно з дослідженням, опублікованими The Lancet, рівень захворюваності та поширення ВІЛ у суспільстві може різко знизитися до 2030 року. Зокрема, захворюваність на 75%, поширення на 56%. І все це відбудеться, якщо забезпечити якісну співпрацю медиків та органів кримінального правосуддя. Крім того, більше половини нових випадків ВІЛ-інфекції буде попереджено, головним чином, через зниження ризику, який виникає завдяки вживанню наркотиків шляхом ін’єкцій».
Наталія Нізова, Генеральний директор Державної установи «Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України» додала,- «В мене є хороша новина. Пенітенаціарна система, як частина Мністерства юстиції, сьогодні демонструє відкритість та готовність працювати в сфері поліпшення законодавчого поля по відношенню до споживачів наркотиків, які опинились за гратами. Мінюст на шляху реорганізації системи медичної допомоги ув’язненим та на шляху передачі своїх медичних установ у підпорядкування МОЗу. Всі ці кроки дозволять нам покращити діагностику та лікування людей, які опинились за гратами. Це має бути одним з пріоритетів у країні, яка вибрала європейський шлях».
Зараз кожен українець ризикує бути інфікованим, адже колишні ув’язнені на волі стають джерелом поширення соціально небезпечних хвороб. Для туберкульозу – це транспорт, громадські місця. Для ВІЛ та гепатиту – це незахищений секс та ін’єкції. Однак, мало хто з колишніх в’язнів стає на облік в туберкульозні та наркологічні диспансери чи центри СНІДу, щоб отримати лікування, оскільки такий облік фактично стає причиною їхньої дискримінації: призводить до обмежень у сфері зайнятості та втрати певних привілеїв. Лише одиниці можуть отримати замісну терапію – ефективний інструмент лікування наркозалежності.
«В тюрмах умови перебування нелюдські. Стіни уражені грибком та пліснявою, задуха, скупченість. Відсутність лікарів, ліків, а головне – бажання когось лікувати. Люди, які мають ВІЛ та ослаблений імунітет, в тюрмі набувають ще й туберкульоз, а якщо вживають наркотики, то і гепатити. Реальне лікування вони можуть отримати лише на волі, якщо пройдуть це випробування, — розповів голова координаційної ради БО «Всеукраїнська Мережа ЛЖВ», громадський активіст Дмитро Шерембей. — Цього року Мережа запускає пілотний проект по лікуванню гепатиту С в тюрмах, але, нажаль, ми зможемо охопити тільки установи в деяких областях, а лікування потрібно на національному рівні».
