dir->/network/test/

Юридична допомога

Контакти

Всеукраїнська благодійна організація «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом» надає безкоштовну юридичну допомогу людям, які живуть з ВІЛ/СНІДом та представникам уразливих верств населення.

Робочий: (044) 467-75-66 (внут. 724)

Мобільний: (098) 699-14-15

e-mail: s.belay@network.org.ua

Цільові групи

• Люди, яких торкнулась епідемія ВІЛ/СНІДу;

• Споживачі ін’єкційних наркотиків;

• Клієнти програм зменшення шкоди (ЗПТ);

• Засуджені, та люди які звільнились з місць позбавлення волі;

• Діти та підлітки груп ризику.

Юридична допомога

• Надання усних юридичних консультацій;

• Складання письмових документів (скарг, заяв, позовних заяв, клопотань та інше);

• Представлення інтересів представників цільових груп в державних та недержавних органах;

• Представлення інтересів цільових груп в суді.

• Відмова в наданні лікування, надання медичних послуг неналежної якості, відсутність лікування, вимагання грошей за лікування;

• Розголошення конфіденційної інформації.

Питання: Куди звертатися, якщо у хворого на ТБ при стаціонарному лікуванні вимагають гроші за це лікування?

Відповідь нашого фахівця

Потрібно написати скаргу на головного лікаря, вказавши лікаря, який вимагає гроші, по можливості підтвердити це документами, свідками. Аналогічні скарги можливо направити в районне, обласне управління охорони здоров’я, МОЗ, написати скаргу щодо вимагання коштів до прокуратури. Лікарі не мають права вимагати гроші за лікування у хворого – це заборонено законодавством України.

Відповідно до Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз»

Стаття 24. Фінансування протитуберкульозних заходів

1. Витрати, пов’язані з проведенням протитуберкульозних заходів і наукових досліджень у сфері протидії захворюванню на туберкульоз, фінансуються за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів, фондів соціального страхування, інших джерел, не заборонених законодавством.

2. Витрати, пов’язані з наданням медичної допомоги у протитуберкульозних закладах Державної кримінально-виконавчої служби України, фінансуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання цієї служби, та інших джерел, не заборонених законодавством.

 

 

Питання: Чи можливе (за бажанням) переведення хворих з одного ПТД до іншого?

Відповідь нашого фахівця

Можливе, якщо в іншому ПТД є вільне місце і хворого готові прийняти. Потрібно звернутись до головного лікаря з письмовою заявою, але з практики видно, що переведення ускладнюється малим фінансуванням ПТД.

Питання: Чи мають якісь обмеження діти, контактні з хворими на ТБ (наприклад, діти – відвідувати садки та школи)?

Відповідь нашого фахівця

Якщо дитина здорова, то права у відвідуванні школи  або садочка – необмежені.  Дитячий фтизіатр має дати довідку з формулюванням "дитячий колектив відвідувати може". Також лікар може рекомендувати дитині курс хіміопрофілактики.  

Питання: Куди звертатися та який порядок такого звернення, якщо лікуючий лікар не виконує своїх обов’язків?

Відповідь нашого фахівця

Звертатись письмово до головного лікаря, вказавши ПІП лікаря, який не виконує своїх обов’язків, вказати, які саме прохання не виконує лікар, по можливості підтвердити це свідками, документами. Якщо і це не дає результатузвернутись до районного, обласного управління охорони здоров’я, Міністерства охорони здоров’я. 

Питання: Чи можуть пацієнта з відкритою формою ТБ примусово вигнати з ПТД за умови порушення режиму в лікарні?

Відповідь нашого фахівця

Можуть, якщо порушення режиму відбувалось систематично, хворого неодноразово попереджали, про порушення були складені акти.

Питання: Чи можна діагностувати та лікувати ТБ за місцем проживання, а не реєстрації?

Відповідь нашого фахівця

Так, якщо даний заклад є за місцем проживання. Необхідно написати заяву на ім’я головного лікаря з проханням оформити медичну карту по місцю вашого проживання. 

Питання: Чи маю я право на безкоштовну путівку в санаторій, якщо я хворий на ТБ/ вже одужав?

Відповідь нашого фахівця

Відповідно до Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз»

Стаття 20. Права та обов’язки хворих на туберкульоз та інфікованих мікобактеріями туберкульозу, пункт 3: безоплатне санаторно-курортне лікування відповідно до медичних показань в межах коштів, виділених бюджетом;

Питання: На які пільги та надбавки мають право працівники ПТД?

Відповідь нашого фахівця

Відповідно до Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз»

Стаття 22. Оплата праці медичних та інших працівників  протитуберкульозних закладів

1. Працівникам протитуберкульозних закладів, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять, здійснюють догляд за хворими на туберкульоз та/або прибирання приміщень, у яких перебувають такі хворі, встановлюються підвищені посадові оклади у зв’язку із шкідливими і важкими умовами праці, надбавка за вислугу років та інші надбавки і доплати. Перелік робіт, професій і посад, зайняття яких дає право на підвищені посадові оклади, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Умови та розміри оплати праці працівників протитуберкульозних закладів визначаються Кабінетом Міністрів України.

2. Працівники, зазначені у частині першій цієї статті, мають право на допомогу для оздоровлення у розмірі посадового окладу при наданні щорічної відпустки, а також на щорічну матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірах і порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 23. Соціальний захист медичних та інших працівників протитуберкульозних закладів

1. Працівники протитуберкульозних закладів, зазначені у частині першій статті 22 цього Закону, мають право на:

щорічну відпустку тривалістю 36 календарних днів;

щорічне безоплатне одержання путівки для санаторно-курортного лікування;

пенсію за віком на пільгових умовах у порядку, встановленому пенсійним законодавством.

2. Захворювання на туберкульоз будь-якої локалізації працівників протитуберкульозних закладів, зазначених у частині першій статті 22 цього Закону, визнається професійним, і заподіяна їх здоров’ю шкода компенсується у встановленому законом порядку.

3. У разі виникнення професійного захворювання працівникам протитуберкульозних закладів надається право на:

·         першочергове поліпшення житлових умов у порядку, встановленому законодавством;

·         щорічну відпустку тривалістю 45 календарних днів з використанням її у літній або інший зручний для них час;

·         щорічне безоплатне одержання путівки для санаторно-курортного лікування у спеціалізованих санаторіях.

4. Власники або уповноважені ними керівники закладів охорони здоров’я, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз, зобов’язані забезпечити працівників зазначених закладів необхідними засобами захисту та проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів цих працівників на туберкульоз.

Питання: Які пільги та права мають хворі на туберкульоз або люди, які щойно вилікувались?

Відповідь нашого фахівця

Відповідно до Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз»

Стаття 20. Права та обов’язки хворих на туберкульоз та інфікованих мікобактеріями туберкульозу

1. Хворі на туберкульоз та інфіковані мікобактеріями туберкульозу мають право, зокрема, на:

1) безоплатну медичну допомогу та належні відповідно до санітарних норм умови перебування під час лікування у протитуберкульозних закладах;

2) отримання інформації від медичного працівника, який здійснює лікування, про особливості захворювання, методику лікування, режим харчування, існуючі ризики для здоров’я, наслідки відмови від лікування, загрозу створення реальної небезпеки зараження оточуючих та відповідальність за порушення протиепідемічного режиму;

3) безоплатне санаторно-курортне лікування відповідно до медичних показань в межах коштів, виділених бюджетом;

4) надання психологічної допомоги;

5) можливість спілкування з членами сім’ї та іншими особами з дотриманням протиепідемічного режиму;

6) відправлення релігійних обрядів.

2. Хворі на туберкульоз, а також малолітні та неповнолітні особи, інфіковані мікобактеріями туберкульозу, мають право на безоплатне харчування під час стаціонарного чи санаторно-курортного лікування у протитуберкульозних закладах за нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Питання: Після якого терміну хвороби дають групу?

Відповідь нашого фахівця

Зазвичай, надання статусу інвалідності по ТБ відбувається в тому випадку, коли лікування вимагає тривалого перебування на лікарняному – більше 10 місяців. В будь-якому разі, рішення про надання статусу інвалідності надає виключно МСЕК (медико-соціальна експертна комісія) після ретельного обстеження пацієнта.

Умовами визнання хворого інвалідом є наступні:

-          порушення здоров’я зі стійким розладом функцій організму, зумовлене захворюваннями, наслідками травм або дефектами;

-          обмеження життєдіяльності (повна або часткова втрата особою здатності або можливості здійснювати самообслуговування, самостійно пересуватися, орієнтуватися, спілкуватися, контролювати свою поведінку, навчатися або займатися трудовою діяльністю);

-          необхідність у мірах соціального захисту, включно з реабілітацією.

Наявність однієї з зазначених умов не є достатньою підставою для визнання особи інвалідом.

За ступенем стійкої непрацездатності хворих на туберкульоз розрізняють три групи інвалідності.  Третю групу інвалідності надають хворим, які частково втратили свою працездатність, постійно або на тривалий період.

Другу групу інвалідності визначають у хворих на туберкульоз зі значними порушеннями функцій організму, які зумовлені хронічними поширеними процесами, значними протитуберкульозними змінами в органах та системах. Такі хворі здатні виконувати роботу лише певних видів та в спеціальних умовах.

Першу групу інвалідності визначають у хворих з різкими функціональними порушеннями, зумовленими тривалим хронічним туберкульозним процесом. Інваліди першої групи, на відміну від другої, не тільки не можуть виконувати будь-яку роботу, але і потребують повсякденного догляду, нагляду або допомоги.

Першу групу інвалідності встановлюють на 2 роки, другу та третю – на рік.

Інформацію про порядок встановлення інвалідності (призначення групи інвалідності) можна знайти в таких документах:

-          Інструкція № 561 Про встановлення груп інвалідності від 05.09.2011

-          Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності від 03.12.2009

Питання: Чи можливо оскаржити рішення МСЕК?

Відповідь нашого фахівця

У разі незгоди оглянутого з рішенням районної, міжрайонної, міської МСЕК він протягом місяця має право подати про це письмову заяву до республіканської, Кримської, обласної, центральної міської МСЕК або до МСЕК, в якій він проходив огляд, чи до відповідного відділу (управління) охорони здоров’я. Комісія, що проводила огляд, або відділ (управління) охорони здоров’я в триденний строк з дня одержання заяви надсилають усі наявні документи разом із заявою на розгляд республіканської, Кримської, обласної, центральної міської МСЕК, яка не пізніш як через місяць з дня подання заяви проводить переогляд хворого і приймає відповідне рішення.

Міністерство охорони здоров’я при виявленні фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає іншому складу обласної або республіканській МСЕК з урахуванням усіх наявних обставин повторно розглянути питання, рішення з якого оскаржується, а також вживає інших заходів, що забезпечують дотримання чинного законодавства при проведенні медико-соціальної експертизи.

Рішення МСЕК може бути оскаржене до суду в установленому порядку.

Питання: Який порядок оформлення інвалідності з ТБ. Коли встановлюють групу?

Відповідь нашого фахівця

Відповідно до статті 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Порядок проведення медико-соціальної експертизи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, групи інвалідності визначений Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317.

Цією ж постановою КМ України затверджено і Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (далі – Положення).

Інструкція про встановлення груп інвалідності затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 року № 561.

Медико-соціальна експертиза полягає у визначенні на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Огляд громадян у МСЕК проводиться за місцем проживання або лікування за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу при пред’явленні паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Хворого, який направляється на комісію, представляє лікар, який лікує, або голова лікарсько-консультаційної комісії лікувально-профілактичного закладу. Для вирішення соціальних питань запрошуються представники власника підприємства, установи, організації, де працює хворий, або уповноваженого ним органу та профспілкового комітету.

Важливо відмітити, що МСЕК повинна здійснюватися після повного та всебічного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, визначення клініко-функціонального діагнозу, соціально-психологічного діагнозу, професійно-трудового прогнозу, одержання результатів відновного лікування, соціально-трудової реабілітації та інших даних, що підтверджують стійкий або необоротний характер захворювання.

Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність і обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу.

МСЕК проводять засідання тільки у повному складі і колегіально приймають рішення. Дані експертного огляду і рішення заносяться до акта огляду та протоколу засідання, які підписуються головою, членами комісії і засвідчуються печаткою.

Датою встановлення інвалідності вважається день надходження до МСЕК документів, необхідних для огляду хворого.

Інвалідність встановлюється до першого числа місяця, наступного за місяцем, на який призначено черговий переогляд хворого.

Переогляд інвалідів з нестійкими, оборотними морфологічними змінами та порушеннями функцій органів і систем організму з метою визначення ефективності відновного лікування та реабілітаційних заходів, стану здоров’я і ступеня соціальної адаптації проводиться через 1 - 3 роки. 

Питання: Чи повинні оплатити лікарняний?

Відповідь нашого фахівця

Так, працівник підприємства захворів та після хвороби надав належним чином оформлений лікарняний лист. Роботодавець зобов’язаний компенсувати такому працівнику втрачену за період тимчасової непрацездатності заробітну плату (виплатити лікарняні). 

Питання: Якщо потрібне довготривале лікування ТБ, чи можуть звільнити з роботи?

Відповідь нашого фахівця

Відповідно до Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз»

Стаття 21. Соціальний захист хворих на туберкульоз та інфікованих мікобактеріями туберкульозу малолітніх і неповнолітніх осіб

1. Уперше виявленим хворим на заразні форми туберкульозу та хворим з рецидивом туберкульозу, які є застрахованими особами за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, листок непрацездатності видається на весь визначений лікарем період проведення основного курсу лікування. За висновком медико-соціальної експертної комісії листок непрацездатності зазначеним особам може бути продовжено, але не більш як на 10 місяців з дня початку основного курсу лікування. На весь період лікування хворого на туберкульоз за ним зберігається місце роботи.

2. Власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації усіх форм власності не має права звільнити працівника у зв’язку з його захворюванням на туберкульоз, крім випадків, коли захворювання на туберкульоз є протипоказанням для роботи за професією, визначеною в переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, а переведення за його згодою на іншу роботу є неможливим. Перелік таких протипоказань встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Питання: Чи є лікування туберкульозу безкоштовним?

Відповідь нашого фахівця

Відповідно до Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз»

Стаття 4. Державні гарантії у сфері протидії поширенню захворювання на туберкульоз

1. Медична допомога, туберкулінодіагностика, хіміопрофілактика туберкульозу (далі - хіміопрофілактика) та санаторно-курортне лікування хворих на туберкульоз у державних і комунальних закладах охорони здоров’я здійснюються (надаються) безоплатно.

2. Під час лікування хворі на туберкульоз безперебійно та безоплатно забезпечуються протитуберкульозними препаратами відповідно до їх переліку і обсягів, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

3. Хворі на туберкульоз, а також малолітні і неповнолітні особи, інфіковані мікобактеріями туберкульозу, під час стаціонарного чи санаторно-курортного лікування у протитуберкульозних закладах безоплатно забезпечуються харчуванням за нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Питання: Чи можу я лікувати туберкульоз вдома/амбулаторно?

Відповідь нашого фахівця

Відповідно до Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз»

Статті 10. «Організація надання медичної допомоги хворим на туберкульоз та здійснення інфекційного контролю за захворюванням на туберкульоз».

1. Медична допомога хворим на туберкульоз надається амбулаторно або в умовах стаціонару протитуберкульозного закладу відповідно до галузевих стандартів надання медичної допомоги та стандарту інфекційного контролю за захворюванням на туберкульоз.

2. Обов’язковими умовами проведення протитуберкульозного лікування є надання письмової інформованої згоди хворого (пацієнта) або його законного представника чи піклувальника на проведення лікування та його письмове попередження про необхідність і умови дотримання протиепідемічного режиму.

3. Контроль за дотриманням хворими призначеного лікарем режиму лікування та протиепідемічного режиму, у тому числі виявлення їх порушення, здійснюється медичними працівниками, які відповідно здійснюють або мають здійснювати лікування хворого на туберкульоз.

4. Хворим на заразні форми туберкульозу забезпечується госпіталізація до протитуберкульозних закладів.

5. У разі відмови хворих на заразні форми туберкульозу від госпіталізації їх лікування може проводитися амбулаторно за можливості їх ізоляції в домашніх умовах.

Питання: У яких випадках лікар має право повідомити діагноз ТБ третім особам?

Відповідь нашого фахівця

Відповідно до Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз»

Пункту 8 статті 9. З метою забезпечення реєстрації випадку захворювання на туберкульоз, організації належного медичного обстеження хворого на туберкульоз, його лікування та здійснення відповідних протиепідемічних заходів медичний працівник, який виявив захворювання на туберкульоз, зобов’язаний повідомити про це головного державного санітарного лікаря відповідної адміністративної території та районного/міського фтизіатра за місцем виявлення випадку хвороби. Форма зазначеного повідомлення та порядок його подання затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Питання: Для яких професій перенесений ТБ є протипоказанням?

Відповідь нашого фахівця

Медичний висновок про допуск хворих на туберкульоз на роботу і навчання видається на ЦВКК ПТД.

Список професій та посад на підприємствах і в установах, до роботи в яких не повинні допускатися особи, хворі на туберкульоз, в залежності від форми захворювання:

1. працівники пологових будинків (відділень);

2. працівники лікувально-профілактичних, санаторно-курортних і виховних установ для дітей раннього та дошкільного віку (дитячих консультацій, будинків дитини, дитячих ясел, садків, лікарень та відділень, санаторіїв, протитуберкульозних кабінетів дитячих поліклінік, молочних кухонь);

Примітка. До роботи в установах, перелічених у п. П. 1, 2, не допускаються також особи з неактивними вогнищевими змінами легень туберкульозного характеру.

3. працівники виховних установ та навчальних закладів, в яких виховуються або навчаються діти і підлітки у віці до 18 років (дитячі будинки, середні загальноосвітні та спеціальні навчальні заклади, школи робітничої молоді, профтехнічної училища та ін.);

4. працівники оздоровчих і спортивних установ для дітей і підлітків;

5. працівники лікувально-профілактичних установ (відділень) для дітей і підлітків (лікарні, поліклініки, санаторії) загальних і протитуберкульозних;

6. лікарі-отоларингологи, стоматологи, зубні протезисти, медичні сестри та санітарки нетуберкульозних лікувально-профілактичних установ (відділень) для дорослих (лікарні, поліклініки, медсанчастини, санаторії, санаторії-профілакторії, будинки відпочинку, пансіонати, туристські бази, будинки інвалідів та ін .); працівники харчових блоків як нетуберкульозних, так і протитуберкульозних лікувально-профілактичних, санаторно-курортних установ для дорослих і всі працівники цих установ, пов'язані безпосередньо з харчуванням і обслуговуванням хворих;

Примітка. Санітарки поліклінік і амбулаторій для дорослих, хворі на туберкульоз без виділення мікобактерій туберкульозу в мокроті можуть працювати в зазначених установах.

7. працівники промислових підприємств з виготовлення продуктів харчування для населення, підприємств громадського харчування та торгівлі продовольчими товарами, що безпосередньо стикаються з сировиною, напівфабрикатами і готовими виробами при їх виробництві, упаковці, зберіганні, транспортуванні та реалізації, а також працівники з ремонту, чищення, мийкиі та дезінфекції виробничого обладнання, інвентарю і тари;

8. працівники тваринницьких і молочних ферм, а також птахоферм;

9.працівники аптек і фармацевтичних заводів і фабрик, зайняті виготовленням та розфасовкою і реалізацією лікарських засобів;

10. працівники підприємств, що випускають картонну тару для ліків, харчових продуктів та дитячих речей;

11. працівники підприємств з комунально-побутового обслуговування населення, що безпосередньо стикаються з населенням (банщики, працівники душових, перукарі, манікюрниці, педикюрші, косметички, а також особи, які працюють по сушці, прийманні, сортуванні та видачу білизни в пралень і білизняних);

12. працівники плавальних басейнів;

13. провідники пасажирських залізничних вагонів, кондуктори громадського транспорту;

14. водії легкових таксі, водії-експедитори продовольчих товарів;

15. бортпровідники пасажирських авіаліній;

16.обслуговуючий персонал готелів і гуртожитків (покоївки, прибиральниці, чергові по поверхах, прибиральниці ванн і душових загального користування, кастелянші, швачки-штопальщіци, зав. білизняними);

17. працівники водопровідних станцій (очисних споруд, водонапірних веж, резервуарів), особи, що обслуговують водорозбірні будки і колонки, слюсарі-сантехніки;

18. приймальниці, закрійниці, кравці в дитячих ательє і пошивних майстерень;

19. бібліотекарі в бібліотеках, що обслуговують дітей;

20. працівники підприємств (включаючи надомників), що виробляють дитячі іграшки;

21. надомники, зайняті виготовленням предметів масового споживання, що не піддаються ретельній дезінфекції;

22. продавці дитячого одягу та іграшок;

23. домашні працівниці;

24. плавсклад на суднах морського і річкового транспортного і рибопромислового флоту.

 

Вирішення питання про можливість повернення хворих на туберкульоз на раніше займані посади та професії повинно грунтуватися на результатах систематичних  ретельних обстежень в диспансері з застосуванням повторних бактеріологічних досліджень мокротиння, сечі та ін. на  наявність мікобактерії туберкульозу.

 Допускаються до навчання або роботи хворі на туберкульоз, які:

1) успішно завершили курс лікування в режимах I, II і III категорії, з результатом «вилікування» або «лікування завершено»;

2) з обмеженими процесами без бактеріовиділення (на початок лікування) після успішного завершення інтенсивної фази (рішенням ЦВКК);

Не допускаються до роботи особи, які перехворіли на туберкульоз:

- в пологові будинки (відділення), дитячі лікарні (відділення), відділення патології новонароджених та недоношених;

- в дошкільні організації (дитячі ясла / сади, будинки дитини, дитячі будинки, дитячі санаторій) і молодші класи шкільних організації;

- дошкільні організації (дитячі ясла / сади, будинки дитини, дитячі будинки, дитячі санаторій).

- працівники промислових підприємств з виготовлення продуктів харчування для населення, підприємств громадського харчування та торгівлі продовольчими товарами, що безпосередньо стикаються з сировиною, напівфабрикатами і готовими виробами при їх виробництві, упаковці, зберіганні, транспортуванні та реалізації, а також працівники з ремонту, чищення, мийці та дезінфекції виробничого обладнання, інвентарю і тари.

-  працівники тваринницьких і молочних ферм, а також птахоферм.

 Допуск на роботу осіб з груп «ризику» вирішується на ЦВКК.

Військовослужбовці, співробітники національної безпеки, внутрішніх справ, кримінально-виконавчої системи, органів юстиції, протипожежної служби, фінансової поліції допускаються на роботу на підставі рішення ЦВКК, з урахуванням правил внутрішнього розпорядку та висновку спеціальної відомчої комісії строком на рік і щорічним переоглядом до зняття з диспансерного обліку.

Питання: До кого звертатися у таких випадках примусової госпіталізації?

Відповідь нашого фахівця

Відповідно до Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз»

Пункт 2 Статті 11. Заява про примусову госпіталізацію чи про продовження строку примусової госпіталізації хворого на заразну форму туберкульозу подається до суду представником протитуберкульозного закладу, що здійснює відповідне лікування цього хворого, протягом 24 годин з моменту виявлення порушення хворим протиепідемічного режиму. До заяви додається мотивований висновок лікаря, який здійснює або має здійснювати лікування цього хворого, про необхідність відповідно примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу чи про продовження строку примусової госпіталізації.

3. Примусова госпіталізація осіб, стосовно яких судом ухвалено відповідне рішення, здійснюється з урахуванням висновку лікаря на строк до трьох місяців.

4. Продовження строку примусової госпіталізації таких осіб здійснюється за рішенням суду на визначений ним строк з урахуванням висновку лікаря, який здійснює лікування цього хворого.

5. Рішення про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу чи про продовження строку примусової госпіталізації хворих на заразні форми туберкульозу приймається судом за місцем виявлення зазначених хворих або за місцезнаходженням протитуберкульозного закладу та підлягає негайному виконанню. Органи внутрішніх справ за зверненням керівника протитуберкульозного закладу надають у межах своїх повноважень допомогу у забезпеченні виконання рішення суду.

6. Примусова госпіталізація хворих на заразні форми туберкульозу, які страждають на психічні розлади, здійснюється в установленому цим Законом порядку з урахуванням законодавства про психіатричну допомогу.

7. Невиконання рішення суду про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу чи про продовження строку примусової госпіталізації тягне кримінальну відповідальність відповідно до закону.