dir->/media/actions/zhurnal-lantset-opublikuvav-ostanni-rezul`taty-tret`oyi-fazy-klinichnogo-doslidzhennya-hptn-052/

У дослідженні прийняли участь 1763 ВІЛ-позитивні пацієнти та їх ВІЛ-негативні партнери. Учасники дослідження були випадковим чином розподілені в одну із двох груп: ранній початок АРТ (при числі лімфоцитів CD4 350-550 клітин/мкл) або затримка початку АРТ (лікування починалося, коли рівень лімфоцитів CD4 впав нижче 250 клітин/мкл).

Результати показали, що у меншої кількості осіб, які перебували у групі раннього початку АРТ порівняно з тими, хто перебував у групі із затримкою початку АРТ, мали місце:

  •  первинні клінічні прояви (57 осіб проти 77 осіб);
  •  початок СНІД-індикаторних проявів (40 проти 61);
  •  випадки туберкульозу (17 проти 34).

Ці дані показують очевидні переваги раннього початку АРТ для пацієнтів, коли число лімфоцитів CD4 перевищує 400 клітин/мкл.

Отже всі дискусії про корисність раннього початку АРТ тепер повинні брати до уваги отримані результати та розглядати це питання з одного боку як результати лікування для окремого пацієнта, з іншого - як результати для системи охорони громадського здоров’я.

Науковці зазначають, що існують деякі проблемні питання, які необхідно розв’язати перш ніж розглядати найкращий підхід для розширення програм з лікування ВІЛ.

По-перше, існує багато осіб, інфікованих ВІЛ-1 з бессимптомним протіканням, які не знають про свій ВІЛ-позитивний статус. Таким чином, реалізація універсальних програм зі скринінгу є сьогодні пріоритетним завданням. Така стратегія несе в собі переваги для здоров'я ВІЛ-позитивних пацієнтів, оскільки в іншому випадку їх випадки лишаться непоміченими до розвитку клінічних проявів захворювання. Крім того така діяльність важлива для збереження здоров'я інших людей, яким ВІЛ-позитивні люди, не знаючи свого ВІЛ-статусу, могли б ненавмисно передати вірус. Раннє виявлення ВІЛ-інфекції також є передумовою раннього початок АРТ.

По-друге, існує потреба у невідкладному зв'язку з програмами лікування відразу після встановлення діагнозу. Це надасть можливість не втрачати пацієнтів з поля зору тавести подальше спостереження за їх станом здоров’я.

По-третє, необхідно реалізовувати стратегії, направлені на забезпечення високого рівня прихильності пацієнтів до АРТ, щоб забезпечити довгострокову вірусологічну супресію та попередити розвиток резистентності ВІЛ до препаратів АРТ.

На жаль, всі ці проблеми існують в умовах високого рівня стигми по відношенню до ВІЛ+ людей та вразливих до ВІЛ груп. Саме у суспільстві, де рівень стигми та дискримінації по відношенню до ВІЛ-позитивних людей залишається високим, люди, як правило, неохоче проходять тестування на ВІЛ. Пацієнти або втрачаються для подальшого спостереження до початку АРТ, або стикаються зі структурними бар'єрами, які перешкоджають їх доступу до лікування чи унеможливлюють прихильність до лікування.

Таким чином результати цього клінічного дослідження стоять на перетині двох питань. З одного боку є чітке розуміння впливу рівня концентрації РНК ВІЛ в плазмі крові на розвиток хвороби, а з другого - переваги раннього початку АРТ, що включають зниження передачі ВІЛ та надають високі клінічні результати лікування для пацієнтів. Переведення цих знань в площину глобальних дій у сфері охорони громадського здоров'я залишається актуальним питанням.