dir->/media/actions/publichnyy-zvit-pro-robotu-gromads`kogo-pol`ovogo-shpytalyu-na-bazi-tsentral`nogo-ofisu-vbo-vseukrayi/

Ми глибоко співчуваємо сім'ям та близьким всіх загиблих на Майдані. Як громадська організація та як громадяни України ми зробимо все, щоб Україна була гідною тієї ціни, яка була сплачена за її свободу.

Ми також висловлюємо велику шану та вдячність всім людям, які у цей нелегкий для країни час зібрались разом та робили свій внесок, допомагали хто чим міг.

Дякуємо і тим, хто і досі продовжує вкладати свої сили, час, кошти у спільну справу побудови нової України.

У відповідь на силове придушення мирного мітингу, внаслідок якого отримали поранення та загинули мирні люди, а також враховуючи численні випадки порушення прав громадян України на отримання медичної допомоги, Мережа прийняла рішення створити, на території Центрального офісу, громадський госпіталь для надання допомоги постраждалим внаслідок збройного протистояння в центрі Києва.

Ми також закликали міжнародні організації, що мають досвід надання медичної допомоги в умовах збройних конфліктів, негайно почати проактивні дії та розгорнути громадські пункти надання медичної допомоги в Києві.

Вперше шпиталь розгорнув свою діяльність 20 січня 2014 року під час подій на вул. Грушевського. На базі громадського шпиталю були задіяні близько 20 осіб медперсоналу, деякі з них є співробітниками Центрального офісу та мають медичну освіту, решта – лікарі-волонтери з різних медичних закладів. Догляд за постраждалими, організацію харчування, охорони та загальну координацію діяльності здійснювали волонтери, серед яких також були співробітники ЦО Мережі. Діяльність госпіталю забезпечувалася завдяки матеріальній допомозі, яку надавали доброзичливці. Близько 20 людей отримало першу медичну допомогу та догляд. На жаль, більшість їх імен залишились невідомими, адже люди боялись за своє життя.

Після зупинки активних бойових дій на вул. Грушевського, 25 січня, діяльність шпиталю було припинено. 18 лютого, о 18:00, після подій в Маріїнському парку та перших атак на Майдан, шпиталь знову терміново розгорнув свою діяльність.

Інформацію про госпіталь та його нагальні потреби було розміщено в соціальних мережах. Діяльність шпиталю було скоординовано з іншими медичними установами міста та інформаційною службою «ЄвроМайдан SOS ».

Перші постраждалі почали надходити вже ввечері 18 лютого. За період функціонування госпіталю медичну допомогу отримало близько 40 осіб. Основними причинами звернення за медичною допомогою були кульові та осколочні поранення, переломи, забої, черепно-мозкові травми, контузії внаслідок розривів світло-шумових гранат, ураження очей а також опіки.

За період існування госпіталю було отримано фінансову допомогу в сумі 110 700 грн. Витрачено на ліки, медичні товари, медичну діагностику, господарські товари та матеріальну допомогу пацієнтам 17 348 грн. Залишок коштів у сумі 93 352 грн.

Крім того, небайдужими киянами було надано допомогу у вигляді техніки, (холодильник) та медичних препаратів, одягу та продуктів харчування. Все, що не було використано під час роботи шпиталю, вже передано відповідним службам Майдану, а спеціалізована медична техніка – Київській міській дитячій клінічній лікарні №1.

24 лютого 2014р. госпіталь згорнув свою діяльність, постраждалі, яким ми надавали допомогу були направлені до інших медичних установ. Усі вони отримали необхідні медикаменти та матеріальну допомогу для продовження лікування. Залишки медикаментів та медичне обладнання будуть передані до лікарень Києва.

Мережа від імені всіх пацієнтів госпіталю дякує усім, хто долучився до цієї діяльності: водіям, які ризикуючи життям доставляли поранених на своїх авто, волонтерам, які цілодобово доглядали постраждалих, організовували харчування та охорону, а також усім небайдужим людям, які надавали медикаменти та обладнання, переказували кошти і завдяки яким госпіталь був забезпечений усім необхідним (одяг, харчі, матраци, постіль, безперебійний мобільний зв'язок телефону гарячої лінії 068-330-18-92068-330-18-92 ).

Окрему вдячність хочемо висловити медичному персоналу госпіталю. Близько 20 лікарів та медичних сестер цілодобово робили все можливе і у складних умовах, надавали професійну допомогу пораненим, чергуючи варту в шпиталі з діяльністю у лікарнях за місцем роботи та кільками годинами сну на добу. Людям, завдяки завзятій самовідданій праці яких десятки людей отримали можливість звернутися за медичною допомогою без ризику переслідувань; Фахівці з різних галузей медицини об’єднали свої зусилля для порятунку людських життів.

Ми ніколи не забудемо людей, які поклали своє життя та здоров’я задля свободи України і докладемо усіх зусиль, щоб це було останнє кровопролиття в історії нашої держави.

Історії людей нашого шпиталю (з розповідей лікарів та волонтерів)

Микита . Вогнепальна в ногу. Зовсім молодий, він молився і співав Псалми, коли лікарі шили його рани. Харків'янин. Коли почався Майдан, він почав говорити виключно українською мовою. Каже, що так доносить свою любов до України до земляків. Болить сильно, а він нам посміхається, каже, що терпимо. Такий світлий , з розуму зійти можна .

Коля. Вогнепальна у ногу. Дивиться в стелю, його всього трясе. Гладжу по руці. Кажу, що все буде добре. Він, не зводячи очей зі стелі, каже: «У мене може і буде, а у того, хто поруч зі мною стояв, вже ні». Поруч з ним стояв хлопець, снайпер вбив його пострілом в голову. Я замовкаю, потопаючи у власному безсиллі і люті і знову повторюю, але вже собі напевно - все буде добре. Потім він навіть жартувати почав, я питаю: «Паспорт є?» Він: «Навіщо?» Я кажу: «Ми багатьох звідси прямо в РАГС відправляємо. Він дивиться злякано і каже: «Що я тобі поганого зробив?»

Толік. Поранений. На животі написано прізвище – хтось написав у нього на животі його прізвище, бо думали, що він мертвий. Написали на Майдан про те, що він живий, він не міг зв'язатися зі своїми. З Майдану прийшла відповідь, що його вважали загиблим. Знайшли, як зв'язати з друзями. Наші хлопці сказали йому про те, що його там вже ховати готувалися. Він сказав "Я їм , *****, поховаю ...".

Андрій. Черепно-мозкова травма, найсильніші побої, перелом руки. Він лежить і весь час повторює про те, що коли беркут його бив, весь час питали: «Що , свободи захотів?» Він каже, що думав, що все вже, що вб'ють. Говорить , говорить, говорить ... Коли запитала у нього: «Хто тебе вдома чекає?» Він з іскоркою подиву і по-дитячому сказав: «Батьки...»

Ростислав, в колоні Автомайдану потрапили під облаву беркуту в січні в провулку Кріпосному. Забій легені, перелом ліктьової кістки, забиття. Після надання допомоги небайдужі люди переправили його до Литви.

Сергій. Відкритий перелом стегна від кульового поранення. На Майдані з першого дня. Третій раз в шпиталі за весь час Майдану і це найсерйозніше поранення. Болі сильні , майже не спить. Весь час запитує: «Як там хлопці? Як Майдан?»

Григорій. Круглий сирота, він приїхав з Криму ще в перші дні Майдану. Після сильної контузії він майже втратив слух, сильний перелом ліктя. Ще не долікувавшись, з гіпсом, знову пішов на Майдан.

Це Україна. 2014. Ми віримо і докладемо всіх зусиль щоб це більше ніколи не повторилося на нашій землі.

ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ»

Громадський шпиталь на Подолі

Операція по видаленю кулі

Травми в наслідок протистояння

Кульові поранення

IMG_0211.JPG

IMG_0212.JPG