dir->/media/actions/likari-vidmovylys`-likuvaty-vil-infikovanogo-z-tuberkul`ozom/

За більш ніж 10 років діяльності нашої організації ми ознайомились із тисячами життєвих історій ВІЛ-позитивних людей, однак такий випадок нам трапився чи не вперше.
Валентин Школяренко має ВІЛ-позитивний статус та хворіє на мультирезистентний туберкульоз. Кілька днів тому його несподівано виписали із лікарні, не пояснивши нічого та не віддавши виписки. Після того, як чоловіку стало погано просто на вулиці, «швидка» відвезла його до туберкульозної лікарні вдруге, але відмовили в госпіталізації. Завідувач відділенням навідріз відмовився надавати Валентину допомогу, грубо з ним розмовляв та навіть штовхнув його в груди та вдарив по голові. Валентин звернувся по допомогу до нашої організації, і вчора, 25 березня, спільно із нашим юристом Ольгою та соціальним працівником Володимиром викликали «швидку», або його повторно госпіталізували.
Лікарі «швидкої» відмовились забирати Валентина в лікарню. Лише після того, як наш соціальний працівник почав дзвонити в міліцію, лікарі змушені були забрати Валентина.
Підхід лікарів вразив усіх: о 10 ранку у відділенні не було нікого. Валентин, який заледве по стіні дістався відділення, який кашляв кров’ю, годину (!) чекав на завідувача відділенням, поки той з’явився. Завідувач таки з’явився, але в респіраторі, аби старанно приховати аромати алкоголь (до слова, йому це не допомогло). Лікар «виправдовував» свої дії поведінкою Валентина, мовляв, він влаштував у відділенні «наркопритон», весь час шумів, кричав, вживав наркотики… По-людському поговорити з лікарями було нереально, все відбувалось на високих тонах, вперемішку з нахабством та хамством.
Завдяки зусиллям нашого соціального працівника, юриста і журналістів Валентина госпіталізували, але у нас виникли питання. Невже поведінка пацієнта – це найголовніше, що визначає результат лікування пацієнта? Цікаво, чи виписали б вони без попередження людину з такою поведінкою, але хворою на запалення легенів? І чи щоразу потрібно таким людям просити в лікарів про госпіталізацію та медичну допомогу у супроводі соціальних працівників, юристів та журналістів?
Спостерігаючи за цим, ми розуміємо, що поки такі випадки не вичерпають себе, доти проект «Толерантна медицина: Зменшення стигми та дискримінації, пов’язаної з ВІЛ, до представників груп найвищого ризику в медичних закладах м. Києва», який впроваджує наша організація за підтримки Всеукраїнської благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) буде актуальним.