dir->/media/actions/istoriya-sotsial`noyi-pratsivnytsi-nayvazhlyvishe-u-nashiy-spravi-tse-zberezhennya-gidnosti-kozhnoyi/

Історія соціальної працівниці з Сенегалу є яскравим прикладом сили діалогу, що призводить до конструктивного компромісу.

У статті з інформаційного вісника Глобального Фонду розповідається історія Меймуни, соціальної працівниці центру лікування, який нещодавно відвідали представники ГФ у Дакарі, Сенегал. Події у Парижі минулого тижня захопили увагу всього світу, що викликало гостру дискусію про свободу вираження думок, насильство, ролі світових релігій, і як іноді виглядає зіткнення культур. ГФ звертає увагу, що у партнерстві з організаціями по всьому світі у сфері охорони здоров'я, їхня робота не знає ні кордонів, ні ідеологічних розбіжностей та покладається на наукові досягнення. Тим не менш, варто визнати, що медична робота є частиною науки і частина людських якостей. Діалог є невід'ємною частиною рішення.

Глобальна дискусія про Париж нагадали про молоду жінку, яка надихає своїм прикладом відданого служіння людям, знаходячи до кожного пацієнта свій підхід. Працює Меймуна у реабілітаційному центрі, який підтримує більше 4000 пацієнтів з ВІЛ, надаючи первинну допомогу, проводячи психологічне та соціальне консультування, менторство, та здійснює громадську діяльність. На глибоке переконання соціальної працівниці, «найважливіше та найцінніше у нашій справі – це збереження гідності кожної людини. І це означає, що потрібно говорити з ними, вислуховувати та відповідати з великодушністю».

За словами Меймуни, 57% усіх пацієнтів у центрі жінки. Іноді вони ставлять запитання про Коран, адже думають, що їхня хвороба являється свого роду покаранням. Соціальна працівниця не лишається пасивною у подібних розмовах. Вона обговорює з жінками Коран, його основні цінності толерантності й поваги, та звертає увагу, що їхня хвороба ні в якому разі не форма покарання. СНІД є захворюванням і його можна лікувати. Коран говорить, що всі хвороби повинні лікуватись таким чином, щоб позбутись та продовжувати жити. У цьому розумінні СНІД нічим не відрізняється від будь-якої іншої хвороби.

Соціальна працівниця Меймуна відчуває сильне покликання до своєї роботи. «Реабілітаційний центр створений задля допомоги людям і саме тому є ідеальним місцем, щоб допомогти тим, хто постраждав, є нужденними та перебувають в умовах невизначеності. Пацієнти з ВІЛ потребують підтримки. ВІЛ занадто часто позбавляє людей їхньої сім'ї та втішних слів від близьких. Моя роль полягає у спробі компенсувати це, проявляючи повагу та вислуховуючи їх". Її мислення, її метод, як маленькі золоті ключі, які ми повинні використовувати на будь-якому рівні: від глобального рівня у прийнятті рішень до локального, проявивши турботу близькій чи незнайомій людині, яка потребує уваги. Будьмо уважніші до людей.

Підготовлено Людмилою Гавриш за інформацією статті інформаційного вісника Глобального Фонду.