dir->/media/actions/gromads`ki-organizatsiyi-likuyut`-uv-yaznenykh/

21 липня у прес-центрі «Главкому» розповіли про критичний стан з медичною допомогою, а радше про її відсутність, у місцях несвободи. Про невтішну ситуацію говорили Олександр Гатіятуллін, фахівець з адвокації Всеукраїнської мережі людей, які живуть з ВІЛ, та монітор Національного превентивного механізму, Валерія Лутковська, Уповноважений ВРУ з прав людини, Юрій Бєлоусов, Представник Уповноваженого з питань реалізації національного превентивного механізму проти катувань.

Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ, за фінансування Глобального Фонду через 32 неурядові організації реалізовує програми профілактики ВІЛ, соціального супроводу ВІЛ-позитивних ув'язнених, а також здійснює закупівлі медпрепаратів, у 143 установах Державної пенітенціарної служби України.

Розглядаючи міжнародні принципи в наданні медичних послуг ув'язненим, слідує, що медичний персонал, який забезпечує медичне обслуговування ув'язнених, зобов'язаний забезпечувати лікування захворювань такої ж якості та рівня, що забезпечується особам, які не є ув'язненими або затриманими.

Заробітна плата медика – близько 2 тис. грн. У зв'язку з цим, дефіцит персоналу та постійна ротація кадрів. Через тотальну нестачу персоналу у всіх службах колонії медики беруть участь у перевірках засуджених, обшуках і т.д., що займає більшу частину часу. До того ж лікар ще проводить щоденний амбулаторний прийом, веде стаціонар, відвідує щодня з метою огляду спецконтингенту як мінімум 5 об'єктів колонії. Проводити диспансерну роботу ні з ВІЛ-позитивними, ні з соматичними хворими у медиків часу просто немає. Також у медчастинах установ ДПтСУ відсутня лабораторна та діагностична база для моніторингу стану здоров'я ВІЛ-позитивних згідно стандартів.

Практично відсутній зв'язок між установами охорони здоров'я МОЗ України та медичними частинами виправних колоній в супроводі ВІЛ-позитивних та приймаючих АРТ, як під час відбування покарання, так і при звільненні з місць позбавлення волі. Відсутній механізм відстеження кожного пацієнта-клієнта.

Зараз доставкою крові та соціальною підтримкою займаються ВІЛ-сервісні організації у колоніях та слідчих ізоляторах за фінансування Глобального Фонду. В установах вони займаються всім – від транспортування зразків крові у лабораторії до моніторингу обстежень. Щомісяця привозять лікаря-інфекціоніста.

У 2013 році Державна пенітенціарна служба України заклала у свій бюджет і здійснила часткову закупівлю антиретровірусної терапії. У 2014 і цьому році пенітенціарна служба навіть не заклала у свій бюджет закупівлю антиретровірусної терапії, сподіваючись на гроші Глобального Фонду.

Якщо припинити діяльність НУО та фінансування проектів, ліків тощо, то робота з лікування та підтримки ВІЛ-позитивних ув'язнених буде повністю паралізована.