dir->/media/actions/chy-mozhna-otrymaty-kopiyu-medychnoyi-dokumentatsiyi-bez-sudu-yurydychna-konsul`tatsiya/

Кожна людина має право на отримання інформації про стан свого здоров’я*. Втім, лікарі часто наштовхуються на спірні питання стосовно того, як саме надавати таку інформацію (пацієнту, його законним представникам, адвокату тощо), щоб не порушити лікарську таємницю і водночас задовольнити законні вимоги пацієнта.

Право на медичну інформацію має повнолітній пацієнт. До досягнення 18-річного віку таким правом в інтересах пацієнта наділені батьки чи інші законні представники. Але у випадку діагнозу ВІЛ-інфекції існує закон, де закріплено інший віковий ценз**. У нормі зазначеного закону йдеться, що медичний працівник має право передати інформацію про стан здоров’я ВІЛ-інфікованої особи батькам виключно до досягнення нею 14-річного віку, а не 18-річчя, як це встановлено за загальним правилом.

Часто виникають суперечки між пацієнтами, які вимагають копії медичної документації, та медичними працівниками, які не надають її з різною мотивацією (наприклад, вказують, що копії можна надавати лише на запит суду чи органів прокуратури). Медичні працівники, часом надмірно охороняючи медичну інформацію, порушують права пацієнтів чи інших осіб, які мають право її отримати, або ж, навпаки, неправомірно розголошують її суб’єктам, які цього права не мають. Причина — нечітка законодавча регламентація цього питання та прогалини у правових знаннях.

У Рішенні Конституційного Суду України (справа К. Устименка) від 30.10.1997 р. зазначено, що у випадках відмови в наданні або навмисному приховуванні медичної інформації від пацієнта, членів його сім’ї або законного представника вони можуть оскаржити дії чи бездіяльність лікаря, звернувшись безпосередньо до суду або медичного закладу чи органу охорони здоров’я.

Неоціненне значення має правова позиція Європейського суду з прав людини у рішенні у справі «К.Х. та інші проти Словаччини» (2009), де Суд вказав, що скарга, яка є предметом розгляду, стосується здійснення заявницями свого права на ефективний доступ до інформації про стан їхнього здоров’я, у тому числі стан репродуктивного здоров’я. Ця інформація пов’язана з їхнім приватним і сімейним життям у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратиф. Україною у 1997 р.), що була в цьому випадку порушена.

Звісно така правова позиція ЄСПЛ, що є джерелом права для України, однозначно зняла проблему щодо коректного розуміння обов’язку компетентних органів із забезпечення здійснення права людини на медичну інформацію в аспекті отримання копій медичних документів.

Відтак, правильним буде надавати копії медичних документів, але за двох умов:

1) виключно суб’єктам, які мають на це право;

2) лише на підставі належним чином оформленого запиту.

У разі порушення права на отримання медичної документації (ознайомлення, чи копіювання) звертайтесь за юридичною допомогою до юриста Мережі Світлани Бєлай за тел. 098-699-14-15 або 067-140-90-67 або за електронною адресою (s.belay@network.org.ua)

* Для реалізації права на отримання інформації про стан свого здоров’я існують нормативні гарантії, визначені Законом України «Про захист персональних даних», а також положення, закріплені в ст. 285 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 39 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я».

** Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ», закріплено інший віковий ценз.